Пісня про Вільшану (ХVIII століття)

22 січня 2017 - Stanley

 

Багато пісень та переказів у Вільшані записав відомий етнограф та фольклорист Іван Манжура. Крім казок та цілісного  зібрання весільних пісень,  Манжура бл. 1875 р. записав кілька громадських та історичних пісень, що 1882 р. відіслав до часопису «Киевская старина», але ці пісні не побачили світу.

Лише при публікації записів Манжури у 1965 р., ці пісні були опубліковані, найцікавішою є пісня: «Славна, славна та Вільшана»:

 

Славна, славна наша та Вільшана,

Ой вона у нас перва в світі слобода.

Як був у нас Артем Григорович

В нашій Вільшані голова

Занапастив всю Вільшану,

Тепер не годиться вона нікуди

А через нашу Вільшану летіло

А три лебеді,

На нашу Вільшану накинуто

Тепер три біді…

Ой – первак та біда, що нам, убогим

Лісу не дають,

А другая біда – нас, убогих

У службу дають,

А третяя біда – нас на панщину*

Ускрізь ширяють

-          Артем Григорович, помилуй же нас

Оцей же раз.

Уже нам наруженька та од старшини

Та на усяк час.

Ой, як ми будем сюю панщину

Та вам же робити,

Та нічим же нам пари волів

Буде кормити

-          Ой, запрягайте, хлопці, тройку коней

В общественний віз

Та поїдьте же ви, хлопці

В общественний ліс

Та вирубайте мені, хлопці,

На підтоки, ще й на вісь.

Ой йде засідатель через Золочевський

Великий же міст.

Та волоче сулу-рибу** од чумаків

За голову, ще й за широкий хвіст.

 

*Панщиною в деяких слободах и тепер называю различные отбучи натурой (прим. І.Манжури)

**Сула – судак (прим. Манжури).

Старшины – Артем Григорьевич лет 30 тому назад был головою в Ольшане Богодуховского уезда и отличался очень крутым нравом так, что во время его проезда по волости – люди разбегались. Нажил большое состояние и был проклят ольшанцами. Заседателем при нем был некий Петро Юхимович – замечательный хапуга, что и выражено в песне, как он берет с чумаков взятку на Золочевском мосту, мост этот на дороге из Харькова в Золочев.

Важливо зазначити,  що Іван Манжура записав у Вільшані кілька веснянок, купальські пісні, жниварські та весільні пісні, родинно-побутові та чумацькі (з огляду на промисел вільшанців – те зрозуміло), жартівливі і дитячу пісню, яку навіть я через століття  чув у Вільшані малим «Пішла киця по водицю». З казок  - Довгомудик (про тхора), та «Вовчу пісню».

 

 

Матеріал підглтував В.Л. Маслійчук 

 

Подібні матеріали:

ІсторіяВустами кобзаря.

ІсторіяВільшанський кобзар Петро Колибаба

ВідеоПісня про Вільшану

ІсторіяВільшанські народні пісні

Коментарі (0)

Коментарі відсутні. Ваш буде першим!

← Назад

Яндекс.Метрика