ПРОТОПОПІВКА У XVIII СТОЛІТТІ.

Так сталося, що ми практично не знаємо історію наших невеликих сіл. Вивчення цієї історії – справа копітка, матеріал збирається по крихтах. Але всяке село на Слобожанщині неповторне, особливе. Саме з цих дрібниць, фактів можна робити ширші узагальнення, висновки. Маючи чимало матеріалу з історії Вільшани та навколишніх сіл і містечок, не втримуємось від спокуси поділитись хоча б дещицею. Протопопівку обрано не випадково – це яскравий приклад невеликого села, поселеного на куплених „ґрунтах”, що протягом відносно короткого терміну змінило володільця.
Село Протопопівка (з-з Дергачівського р-ну Харківської області) виникло у першому десятилітті ХVIII ст. на великих вільшанських земельних угіддях (тобто землях, що були відмежовані містечку Вільшані у ХVII ст.). Спочатку це був хутірець вільшанського протопопа Стефана Зашаловського (Протопоп (архієрей) – старший священик в соборній церкві, на початку XVIII ст. у Вільшані – це храм Різдва Богородиці).
Стефан Григорович Зашаловський – особа досить помітна на початку XVIII ст., особливо відома його господарська діяльність у Харківському і Охтирському козацьких полках. Вже у 1708 р. Зашаловський мав у Вільшані подвір’я з коморою, де шинкували горілку, два млини – один на р. Вільшанці (нинішній Нецвітай), інший на “Песочном колодезе”, (на території нинішньої Протопопівки), при тих млинах були мірошницькі подвір’я. Крім того, він скупив багато земель і сінокосів довкола. Протопіп відомий своїми клопотами за власних дітей. Старшому сину Василю, за клопотанням батька дали парафію в Троїцькій соборній церкві м. Золочева, Зашаловський купив ґрунти біля цього міста, перевіз своїми підводами будматеріали з Вільшани до Золочева. Середульшого сина Івана батько вчинив у 1694 р. своїм коштом крамарем у Охтирці, а потім ще і “висвятив” у попи до Охтирської Покровської церкви, купивши ґрунт під Охтиркою. Суперечки з цим сином, який хотів отримати щонайбільше батьківського майна, особливо після того як С. Зашаловський прийняв постриг в Курязькому монастирі, привезли  до того, що протопіп відписав усе своє майно у Вільшані молодшому сину Йосипу. У заповіті 1708 р. і трапляється перша згадка про Протопопівку, тоді ще безіменний хутір на 4 двори, загонами для худоби, винницею на 3 казани, та 50 вуликами бджіл.
Назву хутір отримав з доволі ясних причин. У низці купчих початку XVIII ст. родини Ковалевських. С. Зашаловський називається не за ім’ям, а просто Протопопом. Таким чином, засновником с. Протопопівка є вільшанський священик С.Г. Зашаловський, що на куплених землях населив підданими хутір.
Протопопівка у 1708 р. перейшла до сина С. Зашаловського – Йосипа. Хутір згадується у переписі цих володільських поселень Харківського полку у 1722 р. як “Местечка Ольшаного Приходской церкви Покровського дьякона Йосифа Степанова сына Протопопова хуторъ Поповка”. В хуторі тоді мешкало 9 чоловік (4 чоловіків родини Микитиних, Г. Ткач, О. Гончаренко, В. Литовченко, М. Мірошник, К. Грянця), крім того, поблизу хутора “на млинах” по р. Пісочній жило 10 чол. мірошників з дітьми. Таким чином, населення Протопопівки у 1722 р. складало 19 осіб чоловічої статі.
Українське духовенство тих часів достатньо відрізнялось від російського, звернімо увагу, хоча б на інтенсивну господарську та комерційну діяльність засновника Протопопівки. В Україні клір вважався знатною, шляхетною соціальною групою, як у Речі Посполитій, тому сини священиків могли одразу займати старшинські посади у козацьких формуваннях. Й. Зашаловський (Протопопов) кинув духовну службу, вже у переписі 1732 р. він згадується як підпрапорний Харківського полку. У цьому ж переписі згадується і його хутір Протопопівка: 13 дворів, 22 будинки, 54 чоловік, 3 мірошника, двір для худоби з двома хатами, де мешкало ще 4 чоловік. Таким чином, у Протопопівці жив 61 підданий. Ні в якому разі підданство у слобідських полках не можна рівняти з кріпацтвом. Підданий був особисто вільний, його праця часто була найманою. У піддані часто переходили особи з козацького стану. У 1732 р. піддані Й. Зашаловського працювали на нього 2 дні на тиждень, це досить високий рівень відробітку по Харківському полку.
В 1739 р. підпрапорний  Йосип Зашаловський та його син Яків продали хутір Протопопівку обозному Харківського полку Іванові Васильовичу Ковалевському. По спадку це сільце перейшло у володіння останнього вільшанського сотника Костянтина Івановича Ковалевського. Після його смерті у 70-80-х рр. XVIII ст. цим селом володіла його вдова Софія.
За даними 1772 р. в селі жило 113 чоловіків і 103 жінки (всього 216 осіб), за описом земель 1783 р. – с. Протопопівка мала угіддя 494 десятини і там жило 130 підданих (чоловіків).
Сподіваємось, що наведені дані з історії Протопопівки допоможуть місцевим краєзнавцям розширити уявлення про історію рідного краю.
Для цього коротенького нарису використано матеріали з Центрального державного історичного архіву в місті Києві, зокрема, ф.1814 Ковалевських купчі у С. Зашаловського (Оп.2, спр.11-12), перепис 1722 р. – ф.1725, спр.12, арк.290 зв. І 291 зв., дані про продаж 1739 р. Протопопівки і перепис 1783 р. – ф.1892, Оп.2, спр.297, арк..170 зворот і 175; дані про кількість жителів 1772 р. – ф.1710, Оп.2, спр.2796, арк..21 зворот. Певні дані надруковані, зокрема: заповіт С. Зашаловського Лебедев А. Исторические разыскания в южнорусских архивах // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских. – 1884. – Кн.2. – С.35-36; певні відомості про С. Зашаловського Филарет Историко-статистическое описание Харьковской епархии. – Отдел ІІ. – Стб.116, дані перепису 1732 р. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства … – Х., 1886. – Т.1. – С.218.
В. Л. Маслійчук