******
Я не боюсь, що осінь загляда
В вікно моєї батьківської хати,
Бо знову прийде літо і весна
одягне землю у зелені шати.
Дівчата квітів в лузі наберуть,
Сплетуть віночки, пісню заведуть,
У гаї знов зозуля закує
І на калині соловейко заспіває.
Він заспіва про золоте зерно,
про райдугу, що в небі виграває
І про любов, і про красу земну,
й про землю цю, що кращої немає!
Батькове Крило
Летять роки, біжать несамовито,
Немов птахи- у вирій відлітають,
А руки татуся, як ангела крило
Від бід усіх і вітру захищають.
Дай бог тобі прожити сотню літ
Праправнуків багато ще діждати,
І, як мене, своїх онуків милих
У хаті нашій рідній привітвти.
Життя прожить- не поле перейти...
Та ти завжди всіх серцем зігріваєш
Спасибі, батьку, що ти з нами за столом
Вітання з днем народження приймаєш!
Смуток
Знов і знов повертаюсь з далеких доріг
У обійми рідної хати,
Де я вперше ступила у свт на поріг
Де завжди зустрічала мати.
Та немає вже неньки....
Давно вже нема.
Закотилась за обрій сонцем...
Радо липа тепер лиш стріча
А зима чорним снігом лежить під віконцем....
Мені наснилося дитинство
Мені наснилося дитинство...
Ялинки запах на різдво,
Бабусині смачні гостинці,
чотирилапий друг Сірко.
Я слухала казки матусі
Щоб їх ніколи не забути
Вдихала запах рути, м'яти,
Щоб їх на вік запам'ятати.
А як я подих тамувала
Коли у тітчинім садку
У травні вишні розквітали!
Приснилась річечка-струмок,
Що Нецвітаєм називали
І в літню спеку дітлахам
Свої обійми дарувала....
Від щастя плакала ввісні
До сонця руки простягала.
Бо знов під батьковим вікном
Духмяно липа квітувала.
Моє дитинство! Берег мій!
Країні мрії і надій!
Хоча б в ві сні приходь частіше
І серце радістю зігрій.
Коментарі відсутні. Ваш буде першим!