Максим Ковалевський - соціолог з Вільшан.

10 квітня 2018 - Stanley

 

Максим Максимович Ковалевський народився в1851 році в родовому маєтку Ковалевських на Ярошівці.  З дитинства батьки прищепили йому любов до історії та етнографії. Після смерті батька, мати віддала Максима до 3-ої харківської гімназії, де він виявив неабиякі здібності в навчанні і закінчив курс з відзнакою.
            Під час навчання в Харкові Максим, разом зі своїм двоюрідним братом Г.Г.Мизко мешкали у рідної тітки Максими Марії Риндовської, чоловік якої був професором. Як згадував Г.Г.Мизко « це убезпечило Максима Максимовича від можливих шкідливих впливів, що були майже неминучими у шкільних пансіонах та міських квартирах».
 Пізніше і мати Максима остаточно оселилась в Харкові.
            В серпні 1868 року Максим Максимович вступив на юридичний факультет Харківського університету, де викладав міжнародне право в той час професор Дмитро Іванович Каченовський. Під його керівництвом Максим розпочав вивчення історії суспільного устрою західноєвропейських країн, яке продовжив і після закінчення університету - вирушивши за кордон.У 1872-1876 роках продовжив освіту за кордоном в Берлінському університеті, потім слухав лекції в навчальних закладах Відня (Австрія) та Парижа (Франція), працював у бібліотеці Британського музею та Державному архіві Лондона (Велика Британія).
            Був знайомий з Марксом, про що залишив спогади. Маркс відносив Ковалевського до числа своїх «наукових друзів», а Ковалевський оцінював особистість Маркса дуже високо і писав: «Дуже ймовірно, що без знайомства з Марксом я б не зайнявся ні історією землеволодіння, ні економічним зростанням Європи, а зосередив би свою увагу більшою ступеня на ході розвитку політичних установ, тим більше, що такі теми прямо відповідали преподаваному мною предмету». Саме під впливом Маркса Ковалевський почав згодом серйозно займатися історією економіки. Проте він не став прихильником матеріалістичного розуміння історії (тобто не прийняв тезу про обумовленість соціального життя матеріальними виробничими відносинами), вважаючи такий підхід одностороннім. Він був далекий від марксизму і за своїми ідейно-політичним переконанням, будучи прихильником конституційної монархії в політиці і позитивізму — у філософії. Він дотримувався позитивістської теорії множинності чинників суспільного розвитку, яка згодом трансформувалася в його роботах в теорію функціонального зв'язку суспільних явищ.
            Повернувшись з-за кордону Максим Максимович склав магістерський іспит у Московському університеті а в 1880 захистив дисертацію«Суспільний лад Англії в кінці середніх віків». У тому ж році вийшла його програмна методологічна робота «Історико-порівняльний метод в юриспруденції». У квітні 1879 році  брав участь у роботі першого земського з'їзду в Москві. У 1879-1880 видавав разом з фольклористом і етнографом В. Ф. Міллером журнал «Критичний огляд», співпрацював у журналі «Юридичний вісник», газетах «Порядок» і «Земство». Здійснив три етнографічних експедицій: в 1883 році — з В. Ф. Міллером, в 1885 році — з Н. І. Іванюковим, в 1887 році — з Ю. С. Гамбаровим. Зібрані матеріали лягли в основу його наукових напрацювань у галузі родових відносин. У 1887 році  був нагороджений Великою золотою медаллю відділень етнографії та статистики Російського географічного товариства.. В 1877-1887 він викладав конституційне право та історію стародавнього права. В Москві Ковалевський разом з Міллером заснували журнал «Критическое обозрение», що «мав усі успіхи крім фінансового». В цей час Максиму Максимовичу пощастило спілкуватись з І.С. Тургенєвим та Л.М.Толстим.
 Через свою зацікавленість західноєвропейським конституційним правом і критичне ставлення до тодішньої урядової політики М.М. Ковалевський опинився в немилості в міністерстві і освіти і йому було запропоновано полишити університет. Коли ж він відмовився звільнитись міністерству були представлені тенденційно підібрані виборки з його лекцій, записані таким чином, що його було звільнено з роботи в 1887 році. Обурений таким діями Максим Максимович заявив, що покидає Росію і не повернеться доти, доки там не буде встановлено конституційний лад.
            За кордоном Ковалевський продовжив активну наукову діяльність, що принесла йому світову популярність. Найбільш значні роботи цього періоду: чотиритомне дослідження «Походження сучасної демократії» (СПб., 1895-1897) і спочатку тритомна, а пізніше доведена до семи томів робота «Економічне зростання Європи до виникнення капіталістичного господарства» (М., 1898-1903). До цього ж часу відноситься робота «Етнографія і соціологія», що почала цикл його спеціальних праць з соціології.
Мешкав і працював у Франції, Великій Британії, США, Італії, Бельгії, Швеції. З 1889 року проживав у Франції. Читав лекційні курси в Стокгольмському (1890) і Брюссельському (1899) університетах, а також деякі лекції в Парижі, Оксфорді, Чикаго, Сан-Франциско. У 1901 зі своїми однодумцями (Е. де Роберті, Ю. Гамбаровим та іншими) заснував у Парижі Руську вищу школу суспільних наук (1901-1905), де проходили навчання російські політики опозиційного спрямування. Лекції в ній читали вчені та політичні діячі самої різної орієнтації (майбутній голова Першої Державної думи С. А. Муромцев, П. Струве, Г. Плеханов, В. Ленін, французький соціолог і кримінолог Жан-Габріель Тард, один із засновників суб'єктивно-психологічного напрямки в західній соціології, історію в школі викладав також Михайло Грушевський).
Максим Максимович не мав заборони на перетин російського кордону і його еміграцію можна вважати добровільним вигнанням..
            З ініціативи вдови далекого родича Софії Василівни Ковалевської його запросили до Стокгольма прочитати курс лекцій з історії походження сімї та власності.
 Перебування Максима Максимовича в Стокгольмі ледь не призвело до його шлюбу з Софією Василівною. Цей епізод з життя Ковалевського показаний в радянському фільмі «Софья Ковалевська», де роль Максима Максимовича зіграв актор Аристарх Ліванов.  Перша жінка-професор, все ж відмовилась вийти за нього. Вони сварились і мирились, листувалися до самої її смерті. Максим Максимович так ніколи і не одружився. «Я ніколи до того не кохав, лише зустрівши її, я відчув ту бурю почуттів, і сотої частини якої я не відчував раніше. Здавалося, жодна чорна хмаринка не зявиться на горизонті нашого кохання. У мене зникло те гірке відчуття, що виникло після моєї відставки, здавалося, сама доля підштовхнула нас одне до одного. Але ми сами зруйнували наше щастя»- писав він.
            В 1889 році він оселився у Франції, де придбав вілу на березі Середземного моря, і працював там над своїми монографіями «Про походження сучасної демократії», «Економічна історія Європи», «Від прямого народоправства до народного представництва». Там же він ввійшов у число членів Інституту Соціології, став його віце-головою в 1895 році і головою в 1907.
             Його праці «Сучасні соціології» та двотомник «Соціологія» не втратили актуальності і до сьогодні.
            Максим Максимович заснував Російську вищу школу суспільних наук в Парижі.
Після революції 1905 року Максим Максимович повертається до Росії і активно включається в політичне життя – приймає участь в роботі інтеліґентських гуртків, створює партію Демократичних Реформ (конституційно-монархічного спрямування)
В 1906 році  землевласники Харківської губернії обирають його до Першої Державної думи, а потім, з ініціативи Академії Наук він стає членом Державної Ради.Він вважався одним із лідерів і провідних ораторів лівої частини Державної ради, відстоював ідеали прогресивного розвитку і конституційної демократії, брав безпосередню участь в опрацюванні низки законопроектів. Українець за походженням, Ковалевський співпрацював у Думі з українською фракцією, був головою Т-ва ім. Т. Шевченка, яке допомагало українським студентам, що навчались у Санкт-Петербурзі.
Голова думської комісії зі складання наказу, входив в чотири інші комісії, виступав у Думі 62 рази по більшості обговорюваних питань. У липні 1906 року очолював думську делегацію на 14-й міжнародній міжпарламентській конференції в Лондоні.
У 1907 році обраний членом Державної ради від академічних організацій та університетів. Засновник Партії демократичних реформ. Один із засновників Партії прогресистів, політичної наступниці Партії мирного відновлення 1907-1908, в 1912-1914 роках член її ЦК.
 Професор Петербурзького університету (1905-1916). викладав також у Петербурзькому політехнічному інституті та на вищих жіночих курсах. Брав участь в організації психоневрологічного інституту. З 1910 року Психоневрологічний інститут став приватним Петроградським університетом. У рамках цього інституту, Ковалевський разом із соціологом Е. де Роберті створив першу в Росії кафедру соціології, подолавши опір міністра народної освіти, на думку якого кафедра соціології могла скомпрометувати навчальний заклад. З 1910 року Ковалевський працював в якості декана юридичного факультету приватного Петроградського університету. Його першими учнями були П. Сорокін (майбутній батько американської соціології), К. Тахтарев, Н. Кондратьєв (розстріляний за Сталіна), Н. Тімашов (один з майбутніх творців соціології права в США), що стали згодом соціологами світового рівня.
Співчував українському рухові, був особисто знайомий з М. Грушевським, С. Петлюрою та ін. його провідними діячами, співробітничав з українською думською громадою, боровся проти утисків української мови, був одним із редакторів першого наукового довідника з українознавства «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (т. 1-2, СПб., 1914-1916).
Соціологічні концепції права і держави Максима Ковалевського ґрунтувалися на ідеї, що історичною закономірністю є необхідність просування кожного суспільства від нижчої до більш високої стадії. Однак цьому прогресу суперечить «протиставлення бідності і багатства, ворожнечу між заможними і незаможними». Для подолання цього протиріччя Ковалевський вважав за необхідне втручання держави в розпорядження власністю в інтересах хліборобів і робітників, юридичне закріплення права на працю, вільну діяльність профспілок, їх боротьбу за соціальні права. При повільності суспільних змін прогрес більш надійний, ніж при їх швидкості, еволюція треба воліють революції; прогрес бажаний тільки під умовою збереження порядку.
З 1908 року Максим Ковалевський — президент Педагогічної академії Санкт-Петербурга, а з 1914 року — Голова Петербурзького юридичного товариства.
У 1912 році був висунутий на Нобелівську премію миру. Входив до числа провідних діячів Міжнародного інституту соціології — найстарішого міжнародного об’єднання професійних соціологів, заснованого в Парижі у 1893 р., деякий час займав у ньому посади віце-голови та голови. Був також членом-кореспондентом Французького інституту (Академії моральних і політичних наук) та Британської асоціації розвитку наук, членом Тулузької академії законодавства, Товариства з вивчення історії Французької революції, Товариства з вивчення вітчизняної історії (Італія), Товариства соціології в Парижі. Брав участь у багатьох міжнародних наукових форумах.
 
             В 1912 році Максим Максимович розпродає землі під Харковом, що були даровані царем Олексієм Михайловичем і належали роду Ковалевських з моменту освоєння Слобожанщини. Газета «Южний Край» писала «90 десятин ріллі купують селяни села Дворічний Кут; 90 десятин вздовж лінії Сіверо-Донецької залізниці, луки і десятин 15 лісу лишаються покупцям с. Пересічного. Стосовно ж садиби М.М. Ковалевського в кількості близько 30 десятин, то п. Ковалевський планує невдовзі передати її в розпорядження земства, з тією умовою, щоб ця земля була використана для сільсько-господарської школи при селі Дворічний Кут».
            Здоровя Максима Максимовича стало погіршуватись. Початок Першої світової війни він зустрів на чеському курорті Карлсбад, де був інтернований австрійською поліцією. Сім місяців знадобилося йому аби повернутися на Батьківщину через Румунію.
            Помер Максим Максимович 6 квітня 1916 року, похований на Нкольському цвинтарі Александро-Невської Лаври в Петпебурзі.
 
 

 

 

Подібні матеріали:

ІсторіяВолодимир Маслійчук. Про Вільшану в XVII ст

Коментарі (0)

Коментарі відсутні. Ваш буде першим!

← Назад

Яндекс.Метрика