В. Маслійчук. Цікава топоніміка

Топоніміка - це наука про географічні назви. Якщо повернутися до мапи, цього разу всієї України, ми надибаємо дуже цікаві сліди нашої історії. Часто переселенці переносили назву свого населеного пункту на нове місце.

На Львівщині є відоме місто Золочів, але таку саму назву має й районний центр поблизу Харкова. На Черкащині існують згадувані в Шевченкових «Гайдамаках» Вільшана та Лебедин. Але Лебедин - це ще й районний центр Сумської області, а Вільшан на Слобожанщині аж три. Мало того, на моїй батьківщині, у селищі Вільшани Дергачівського району Харківської області, до сьогодні говорять, як на Черкащині, а частина цієї Вільшани називається Лисянкою, як і містечко поблизу Вільшани (Черкаської).

Так само по всій Україні трапляється назва Тростянець. Такі села є в Галичині, на Волині; на Полтавщині є Великий Тростянець; так звуться районні центри і на Вінниччині, і на Сумщині. У такий спосіб ми маємо нагоду мандрувати шляхами Української колонізації із заходу на схід.

Видатний історик Лівобережної України Олександр Лазаревський, слідкуючи за історією заснування окремих населених пунктів, звернув увагу, що чимало з поселень носять назви пунктів на Правобережжі, Холмщині, у Білорусі. Науковець висунув правдоподібну гіпотезу прийшли з тих місцевостей і принесли з собою назви селищ. Таким чином, на думку Лазаревського можна встановити в окремих випадках шляхи, якими проходила колонізація лівого берега Дніпра. За головного постачальника населення для Лівобережжя Лазаревський вважав Поділля. Історик наполягав на необхідності вивчання етнографічного матеріалу, з огляду на брак історичних джерел із цієї проблематики. Однак належних студій не проведено. Топонімічні ряди так і залишилися цікавою гіпотезою.

Звідки ж ішло населення на слободи, з яких українських регіонів? За сталими уявленнями, основний переселенський контингент вирушав із Правобережжя. Але це не зовсім так. Початки оселення Слобожанщини пов'язані з Лівобережною Україною, особливо з Полтавщиною. Свого часу я намагався порівняти реєстри поселенців з великим реєстром козаків 1649 р. Однак поширеність прізвищ не дала змоги дійти якогось висновку: Коваленки, Кривошлики, Донці траплялися на всьому просторі козацької України. Єдине, що я виявив певно: харківський отаман 1660 р. з рідкісним ім'ям та прізвищем Ждан Курган у 1649 р. був полтавським козаком. Дані перепису в Миропілі 1671 р., де зазначено, звідки прийшли переселенці, виявляють, що переважно це жителі Ромен. Відомий слобідський осадчий Яків Чернігівець був миргородський козаком. Тобто спочатку заселення Слобожанщини основному збігалося з напрямком загального колонізаційного процесу: мешканцями слобідських поселень ставали представники недавно колонізованих територій.

Ситуація кардинально змінилася на початку 70-х років XVII ст., коли почалася Руїна на Правобережжі, Османська імперія заволоділа Кам'янцем і почала війну за Чигирин. Саме з того часу мешканці Правобережжя масово покидають обжиті місця й вирушають на Слобожанщину.