Нарис з історії освіти у селищі Вільшани

25 вересня 2016 - Stanley

 

Започаткування освіти у селищі Вільшани починається ще з ІІ половини ХVІІ століття, коли заснували свої поселення перші переселенці із Правобережної України. Саме вони принесли на Слобожанщину «любов та потребу освіти, яка високо стояла тоді в українському народі». Прийшовши в нові місця, почали будувати тут церкви, а разом із ними і школи. Немає можливості встановити вірогідну дату виникнення першої школи у селищі, але це було невдовзі після заснування поселення. 

Перші архівні відомості про школи у Вільшані припадають на ІІ половину ХІХ століття. Відомо, що було сім шкіл: три земські (дві чоловічі, одна жіноча) та церковно парафіяльні, де діти одержували початкову освіту. Навчання тривало 2 роки. Викладалися російська та українська мови, математика та слово Боже. Пізніше, коли церкви було зруйновано,  школи перейменували у № 1,2,3,4.

У 1910 році в центрі селища земською управою було збудовано двоповерхове приміщення, в якому відкрили вище початкове чотирикласне реальне училище, де навчалися хлопчики.

Зі спогадів дідуся Немилостивої Лідії Терентіївни, (вчителя початкових класів у 70-ті роки), який навчався в цьому училищі: «Для вчителів вхід до училища був через парадні двері. Учні ж (в основному хлопці) заходили до школи через «чорний» вхід – напівпідвальне приміщення від шкільного саду».

У 1915 році училище реорганізовано в чотирикласну приватну гімназію. А для дівчаток існувала жіноча школа, яка знаходилася на місці сучасного поштового відділення. Після 1917 року  у цих приміщеннях почали навчатися діти бідняків.

В 1920 році була відкрита одна професійна школа соціально-економічних наук.

В ці часи кількість шкіл зменшується: функціонують середня, неповна середня та три початкові школи, але значно зростає кількісний склад учнів, що навчаються в них. З 1924 року на території меблевої фабрики та школи організовано лікбези – курси по ліквідації неписьменності серед дорослого населення.

В 1934 році відкривається загальноосвітня середня школа, перший випуск якої відбувся в 1937 році. Учнів було багато і одним із корпусів школи було, навіть, приміщення земського банку. До початку німецько-радянської війни (1941-1945 рр) було зроблено 5  випусків – це 150 учнів-випускників.

Під час окупації селища гітлерівцями навчання було припинено, бо вони перетворили школу на концтабір для військовополонених.

 Заняття відновилися у жовтні 1943 року, коли селище було визволено  від загарбників.  У 10 класі навчалося 9 учнів. Навчання проходило у надзвичайно важких умовах, але поступово школа почала відроджуватися. В 1944 році був перший післявоєнний випуск.

З 1953 року приміщення, яке знаходиться поруч зі школою,  було переобладнано в інтернат на 50 осіб, де жили діти із сусідніх сіл і навчалися у Вільшанській середній школі. З 1958 по 1969 рр. було прибудовано 11 класних кімнат, а у 8-річній – одну класну кімнату, що дало можливість проводити навчання в одну зміну. Після закінчення уроків у школі працювали гуртки: літературний, математичний, фізичний, хімічний, столярний, юних художників, юних натуралістів, баяністів, навіть, духовий оркестр. Побудовано нове приміщення бібліотеки, нову шкільну їдальню на 150 місць, майстерні, гараж. В середній школі разом з освітою учні набували таких спеціальностей: столяр, швея, продавець, механізатори сільського господарства. Тільки після війни середню школу закінчило понад 1300 чоловік. У цей час у школі працювало 72 вчителі, з них з вищою освітою – 40 чоловік, переважно вихідці з рідного селища. Заслуженою повагою серед населення користувалася Ринко Ніна Адамівна, яка 47 років навчала вільшанців. За плідну працю учителька була нагороджена знаком «Відмінник народної освіти». Пам’ятають вільшанці і Лазареву Марію Миронівну, що 54 роки педагогічної діяльності віддала справі навчання дітей.

В історії освіти тих часів назавжди збереглися імена людей, які її очолювали. У 1928 році директором школи був Іван Григорович Чудний, потім керували школою Михайло Іванович Цапко, Леонід Львович Краніпер, Марія Максимівна Коцегуб, Тетяна Артемівна Мовчан, Іван Антонович Змій.

У 1958 році школу очолив Павло Андрійович Якименко – людина ділова, активна, закохана в свою справу. Приміщення нової школи – його здійсненна мрія. Павло Андрійович разом із заступником директора з господарської роботи Гречкою Миколою Андрійовичем доклали немало зусиль, щоб швидко її збудувати. У будівництві школи брали активну участь всі працівники школи, учні старших класів, батьки.

1 вересня 1974 року нове триповерхове приміщення школи гостинно прийняло дітей селища. Цей день став святом для 1138 вільшанських школярів. Тепер учні мали можливість отримувати знання в класних приміщеннях, обладнаних найсучаснішими на той час меблями, технічними засобами навчання. Школа однією з перших у районі перейшла на кабінетну систему навчання.  З реформуванням освіти було обладнано майстерню для хлопців, кабінет обслуговуючої праці для дівчат. Згодом, на базі Вільшанської швейної фабрики відкрили навчальний цех для дівчат старших класів, а на базі радгоспу «Вільшанський» почалося навчання автосправі. В школі нараховувалося понад 1000 учнів, працювало 14 груп продовженого дня. Випускники Вільшанської школи 70-х років пам’ятають високий професіоналізм Процюка Миколи Васильовича, Курилко Галини Гаврилівни, Таряник Олени Михайлівни, Добродіцької Тамари Михайлівни, Середи Софії Захарівни та Середи Миколи Олексійовича, що працювали в той час вчителями. Процюк Марії Петрівні було присвоєно  звання «Заслужений учитель УРСР».

З 1975 по 1995 роки школу очолював Бенько Володимир Миколайович. Педагогічний колектив в той час здійснював активну освітню діяльність. Світочами шкільної науки були Михайлусь Володимир Йосипович, Назарова Валентина Дмитрівна, Швачка Ніна Трохимівна, Мишустіна О.В. Михайлусь Людмила Іванівна була удостоєна звання «Заслужений учитель України».

З 1995 року Вільшанською загальноосвітньою школою  І-ІІІ ступенів керує її випускниця Михайлусь Людмила Миколаївна.  Начальний заклад є одним з кращих в Дергачівському районі. В 2005 році Вільшанська ЗОШ взяла участь у Всеукраїнському конкурсі «Школа року» і стала переможцем районного і лауреатом обласного етапу конкурсу.

З 1996 року розпочала своє існування дитяча громадська організація «Країна Юнландія», яка з часом  стала шкільним осередком Дергачівської районної громадської молодіжної організації «Нове покоління Дергачівщини». Учні-жителі цієї країни – активні часники життя освітнього закладу та селища. Свої досягнення і перемоги вони висвітлюють на сторінках шкільних газет «Вільшана педагогічна» (2002-2009 р) та «Вісник Юнландії» (2010 - ... р). В навчальному закладі функціонують гуртки за інтересами: спортивні, музичні, вокально-хоровий, художньої вишивки, історичного краєзнавства, військово-патріотичний, предметні.

У 2000 році у школі ІІІ ступеня було запроваджено профільне навчання за напрямами: суспільно-гуманітарний та філологічний. Згодом, було введено вивчення другої іноземної мови. В цьому ж році школа була газифікована.

2002 році заклад був підключений до Всесвітньої мережі  Інтернет, у 2004 році  обладнано перший компютерний клас на 10 робочих місць, а в 2006 році – другий.

За роки існування школи у Вільшані з її стін вийшло багато освічених людей. Зокрема, з 1991 по 2015 роки за особливі успіхи у навчанні 72 випускники отримали золоті медалі, а 19 – срібні. Такі показники є свідченням високого професіоналізму педагогічних працівників школи, 80 % яких - випускники Вільшанської ЗОШ. За інноваційний підхід до навчання і виховання підростаючого покоління знаком «Відмінник освіти України» були нагороджені Ковальова Людмила Федорівна, Михайлусь Людмила Миколаївна, Гончар Надія Миколаївна, Хвостик Людмила Іванівна, Євсеєнко Наталя Василівна; нагрудним знаком  «Василь Сухомлинський» - Михайлусь Людмила Миколаївна.

Відродження України, виховання підростаючого покоління на традиціях українського народу – це основне завдання школи.

Підготувала Бондаренко А.Л. Вчитель історії, вільшанська ЗОШ І-ІІІ ступеня.

Персональний сайт - www.anna-15.ucoz.ua

 в роботі над матеріалом допомагали 

Михайлусь Л.М. - директор школи

Євсеєнко Н.В. - завуч з НВР

Середа Л.М. - вчитель фізики.

 

 

Сподобалась стаття? Поділись в соціальній мережі!

Подібні матеріали:

ІсторіяЧитаючи старі газети.

Новости поселка ОльшаныВиїздний прийом громадян головою Дергачівської РайДержадміністрації

Коментарі (0)

Коментарі відсутні. Ваш буде першим!

← Назад

Яндекс.Метрика